Мода дев’яностих подарувала нам два сталих образи. Це – чоловік у малиновому піджаку, з великим золотим ланцюгом на шиї, та жінка в кольорових лосинах, з яскравим макіяжем і зачіскою з начосом.
Наймасовіший одяг 1990-х – джинси й турецькі светри. Дуже популярні були джинсові штани «Мальвіни» (насправді бренд Mawin). Новий тренд – стрейчеві чорні сукні (у будь-яку пору доби). Ще один модний «прикид» – рокерські куртки, заклепки, шкіряні жилети або косухи з короткими майками та важкими черевиками.
Головні точки для пошуку одягу – речові ринки. У столиці найбільший речовий ринок розмістився на центральному – «Республіканському» – стадіоні (з 1996 року НСК «Олімпійський»). Дефіцитний ширвжиток постачали приватні торговці, яких називали «човниками». Найчастіше це був дешевий одяг із Китаю, Польщі, Туреччини.
Модники носили багато саморобних речей. Навіть модні «варені» джинси виварювали самотужки вдома. У ті часи хендмейд був дешевшим за готовий одяг. Багатьох виручали крамнички «секунди», що з’явилися саме в дев’яності. Секонд-хенд (second hand – ‘друга рука’) – це продаж уживаного одягу. Тотальна бідність українців у 1990-ті не заважала їм виглядати яскраво, сміливо й модно. Бо саме 1990-ті – це час експериментів, сексуальної революції, руйнування політичних і моральних кордонів.
Нульові, або двохтисячні, – це важкий гламур. У вуличну моду входять «блиск та розкіш». Гламурним стає навіть спортивний одяг. Хіт – велюрові спортивні костюми Juicy Couture. Стрази, каміння, паєтки прикрашають майже все, а надто – джинси. Лінія талії опускається дедалі нижче, натомість довжина спідниці пнеться догори. Максимум відкритого тіла – мікроспідницю носять у поєднанні з мінітопом. Екстремально низька талія породила моду на труси-стрінги. Їх бачили всі, коли дівчата у штанях із заниженою талією нахилялися. Крім «глем-спорту», популярності набули стилі «бохо-шик», військовий та африканський. Хіп-хопери і репери також вплинули на «луки» (look – ‘вигляд, зовнішність, образ’) 2000-х – кепки з прямим козирком, шапки-Stunna, оверсайз-футболки й бейсбольні куртки. Одяг нульових – експерименти з поганою тканиною, ядучими кольорами, змішування несумісних раніше стилів.
Мода 2010-х більш екологічна, комфортна й певною мірою політична. Майдан і російсько-українська війна повернули вишиванки у повсякдення українців. Спершу як символ єдності і патріотичності, а потім – як святковий одяг. У 2010-х українці вперше почали свідомо обирати речі українських дизайнерів, а українські дизайнери почали працювати на свого споживача. Модниці починають цінувати тканину й фактуру, а не можливість здивувати. Головне – власний комфорт. Замість незручних каблуків – шльопанці й «татові» кросівки. У тренді «туристичний шик»: фліски, хайкери, балаклави, гірськолижні куртки. Класичні пуховики знову стали хітом. Попит на комфорт зробив модними піжами і нічні сорочки, тож на вулицях з’явилися дівчата в «піжамних костюмах» і сукнях-комбінаціях. Хоч як дивно, схильність до комфорту поєдналась із модою на голі щиколотки. Навіть взимку. Для них з’явилися шкарпетки-сліди. Спершу ті, хто не знав про «сліди», питали: «Ти що, без шкарпеток?!».
Наприкінці 2010-х в моду ввійшли авоськи і тканинні сумки з провокативними написами. Екологічність стала усвідомленим трендом. З’явилися й філософські тренди – нормкор і комфорторіанство. Перший – про відмову бути модним. А другий – про максимальний комфорт у вбранні та способі життя: не робити макіяж, не укладати волосся, одягати просторі й приємні речі. Взагалі «немодні» молоді люди виявилися модними, а заперечення трендів стало трендом. Та й сама «антимода» перетворилася на мейнстрим.
232 фотографій
Сергій Хандусенко
[серія 76 фото]
Фото з приватного архіву Олени Гром
[серія 5 фото]
Марина Фролова
[серія 3 фото]
Портрети, зроблені в провінціальному фотосалоні в 90-ті
[серія 3 фото]
З особистого архіву Олександра Жирнова
[серія 4 фото]
Шкіряні та джинсові куртки 90-х
[серія 7 фото]