logo
Підтримати книгу

Житло і люди

Комунальна квартира — квартира, де проживають кілька сімей. Кожна сім'я має свою окрему кімнату. А от ванна, туалет, кухня, а також коридор і передпокій — загальні. Прибирають, як правило, по черзі.

Гуртожиток — будинок для тимчасового спільного проживання студентів, службовців або працівників підприємств. «Малосімейки» (малосімейні гуртожитки) розраховані на проживання з родиною, доки працівник не отримає житло. Втім, це могло затягнутися на десятки років. Так і не дочекавшись комфортнішого житла, мешканці часом приватизують свої маленькі незручні оселі в гуртожитках.

Сталінки — капітальні будинки з негорючих матеріалів з усіма комунальними вигодами. Роки будівництва: 1930-і — початок 1950-х (час правління Сталіна). Виглядали красиво. Стиль — неокласицизм («сталінський ампір»). Від 1955 року, після ухвалення постанови про боротьбу з архітектурними надмірностями, споруджувались без архітектурних прикрас і декору.

Хрущовки — п'ятиповерхові будинки (частіше цегляні) без технічного поверху, ліфта й сміттєпроводу. Будувалися в СРСР за правління Микити Хрущова, з 1956 по 1969 рік, згідно з програмою «дешевого житла для однієї сім’ї» (звідси й назва). Непогана якість, але мінімум комфорту, жодних архітектурних прикрас і дуже маленькі розміри.

Готелька — будинок з маленькими однокімнатними квартирами. У квартирі є невеличкі передпокій і кухня, туалет, сидяча ванна та лоджія. 1960 – 1970-ті рр.

Панельки (або «дев'ятиповерхівки») — панельні будинки за радянським проєктом 1ЛГ-602 брежнєвського періоду. Будувалися з 1966 по 1982 рік. Мають ліфт, сміттєпровід, трирамні вікна, лоджії. Незначне архітектурне оздоблення (кераміка, скляна плитка, полімери).

Цеківські будинки (або «цеківки»). Від абревіатури ЦК (Центральний комітет комуністичної партії). Будинки для вищого радянського керівництва, вищих військових чинів (маршалів, генералів). Зводилися з 1963 по 1991 рік. У будинках були ліфти з дзеркалами, просторі вестибюлі й холи, кімнати для консьєржів — небачена розкіш для простих радянських людей.


Державна служба статистики України у 2020 році підрахувала, коли саме було збудоване житло, в якому живуть сучасні українці. Виявилося, у житлі зведеному в 1940-х роках мешкає 6,2% українців; у 1950-х — 8,9%; 1960-х — 19,6%; 1970-х — 27,7%; 1980-х — 26,1%; 1991–2000 рр. — 9,1%. Натомість у спорудженому після 2001 року житлі мешкає 2,4% українців.

Більша частина українців (54%) зараз мешкає у перенаселеному житлі. До прикладу, у Великій Британії, Франції, Німеччині цей показник сягає лише 7%.

Майже 40% сімей українців живуть в умовах, коли на одного мешканця припадає менша за санітарну норму площа житла (менше ніж 13,65 кв. м).

У відносно новому житлі (спорудженому за останні 30 років) мешкають лише 11% населення. При цьому, за офіційними даними пресслужби Держмолодьжитла на 2020 рік, 7,5% житлового фонду, тобто 75 млн кв. м — зовсім непридатні для проживання.

Проблема забезпечення житлом українців поглибилася внаслідок російсько-української війни. Адже з'явилися вимушені внутрішні переселенці з Донбасу і Криму.

 

Цей вебсайт використовує cookies