Дев'яності запам'яталися скрутою. Типова картина продуктового магазину зразка 1992 року: порожні полиці, прикрашені пірамідами консервних банок із морською капустою. Щоб купити молоко, чергу треба займати о шостій ранку. Тоді є надія, що о 8.00, коли відчинять магазин, тобі дістанеться молоко у скляній пляшці чи в паперовому трикутному пакеті.
Люди виживали як могли. Легше було тим, хто мав дачу з городом або родичів у селі. Дехто з міських жителів орендував землю в передмісті — під город, аби посадити картоплю. У 1992 році розпочалось постачання гуманітарної допомоги в країни колишнього СРСР (кампанія Provide Hope — «Подай надію»). Щось із «гуманітарки» продавали, наприклад, вершкове масло, а дещо роздавали безоплатно. Траплялись імпортні м’ясні консерви, фруктові джеми, сухе молоко, дитячі молочні суміші, цукерки та інше.
Головний продуктовий спогад дев’яностих — «Ніжки Буша» (курячі стегенця, імпортовані із США). На пострадянському просторі швидко вигадали міф, ніби перебірливі американці їдять лише курячі грудки, а ніжки і крильця, як відходи, надсилають нам.
На святкових столах 1990-х можна було побачити дивовижну «екзотику» — імітацію недосяжних тоді розкоші й достатку. Наприклад, салат «Бризки шампанського» з ананасом, печерицями, цибулею, куркою, кропом і, звісно, майонезом. Салати викладалися у формі ананаса, морської зірки, різних тварин.
У 1995 році харківська корпорація «Техноком» почала продаж вермішелі швидкого приготування під назвою «Мівіна». Відтоді в Україні будь-яку вермішель, що готується запарюванням окропом, називають «Мівіною», незалежно від фірми-виробника. Діти дев'яностих із задоволенням їли суху «Мівіну». Та ще й висипали на кінчик язика додаткову гостру приправу з пакетика.
Дивна їстівна розвага дітей 1990-х — цукерки з лимонною кислотою. Наприклад, Center Shock, у яких було стільки лимонної кислоти, що від неї зводило вилиці. Діти навіть влаштовували змагання: «хто з'їсть і не скривиться».
Юні «міленіали» примудрялися їсти навіть сухі напої. «Просто додай води» і маєш напій із сухих порошків Yupi, Zuko, Invite. В рекламі його називали соком, але це була шкідлива хімічна суміш. Діти вигадали не розчиняти порошок водою, а класти його на язик і насолоджуватися тим, як горошинки порошку стріляють у роті. Не дивно, коли «міленіали» подорослішали, вони першими підхопили філософію ЗСЖ (здоровий спосіб життя).
Тепер покоління Y і Z створюють сім'ї і поступово перебираються з фаст-фуду на власну кухню. «Міленіали» та «зумери» часто вміють готувати щонайбільше 5 страв і хочуть витрачати на процес максимум 20 хвилин. При цьому вони цінують свіжу їжу, бо «так корисніше». Тож у магазинах з'являються акуратно розфасовані напівфабрикати, а ринок гастрономічних наборів для приготування їжі вдома зростає.